Мій педагогічний портрет

       Як у краплі роси відображається весь світ, так і в душі вчителя повинна відображатися культура.

Я дуже люблю дітей – і саме тому вибрала професію педагога. За словами А.С. Макаренка,  «…діти  –  це життя, і життя прекрасне, і ставитися до них треба як до товаришів і громадян, поважати їхнє право на радість і обов’язок відповідальності». Якою б не була дитина – слухняною чи примхливою, доглянутою чи неохайною, гучною чи тихою, але я завжди її поважаю на тій простій підставі, що вона дитина. Адже вчитель завжди має бути справедливим, добрим, людяним, тому що дітей найбільше ранить несправедливість.

Як педагога можу себе охарактеризувати як сумлінну, відповідальну, дисципліновану людину.

У процесі навчання намагаюсь створювати атмосферу пізнання, проводити відповідну мотиваційну підготовку школярів до сприймання нових знань, стимулювати і розвивати стійкий інтерес, виховувати в них допитливість, зацікавленість, вміння приймати рішення, виявляти себе, відчувати власні здібності.

Моє життя і педагогічна праця – це постійне самовдосконалення, прагну дарувати знання і тепло серця своїм учням.

Учитель - це покликання, учительство - це служіння, а не робота.